Із чим п\'ють чай category
Posted on Апр 27, 2009 under Із чим п\'ють чай |
Багато аматорів і цінителі чайного аромату й смаку вважають блюзнірством змішування сподіваючись із молоком і вершками, як це роблять, так, в Англії. З погляду щирого шанувальника й знавця сподіваючись, уживання сподіваючись із молоком, але тим більше з маслом, рівно це прийнято в монголів, рівнозначно псуванню сподіваючись, заглушінню його букета. Точно принципової різниці між англійським і монгольським способами вживання сподіваючись майже немає. І в тім, і в іншому випадку поряд із чаєм другим обов’язковим компонентом є несброженные (солодкі) молочні продукти (молоко, вершки, вершкове миро), що відрізняються друг від друга лише різним ступенем жирності, однак третім компонентом служать добавки речовин, що надають напою сиречь цукровий (мелис), або горько-соленый (сіль, перець) смак. Однак саме ці «треті» речовини, однак нітрохи не нейтральні молочні продукти докорінно змінюють однаковий букет напою, вступають у суперечку із чайним ароматом і в більшості випадків заглушають його. Отже, зі смакової точки зору цукор більшою мірою змінює, «псує» аромат сподіваючись, міняє його специфіку, чим, скажемо, молоко. Втім ми настільки звикли до чаю із цукром, що навіть не мислимо їх собі вроссыпь. В адже так дожиття ми чітко усвідомимо, що сіль і перець мало в’яжуться із чаєм, змінюють його нормальний смак. Однак це токмо звичка. Багато народів додають до чаю сіль і перець буквально этак же, майже автоматично, скільки ми цукор. Тим часом саме й сіль, і цукор -полюса солоного й солодкого смаку - здатні видозмінювати стартовий салтык сподіваючись незрівнянно більше, ніж молоко. Таким чином, смакові властивості сподіваючись не піддаються нищівному впливу з боку молока і його похідних. Ну, але якими стають лікувальні, цілющі властивості сподіваючись від добавки молочних продуктів? Погіршуються вони аль немає? Які процеси відбуваються при добавці в китайську шипшину молока? Однак молоко - продукт зі сложнейшим хімічним складом. Виявляється, суміш чайного настою з молоком являє собою найвищою мірою живильний, легко засвоюваний людським організмом напій, що володіє й стимулюють, і зміцнювальними якостями. Точно відомо, молоко містить зверху 100 різних живильних речовин, необхідних людині. Молоко багато вітамінами - до 20 видів, причому в масло при переробці переходить лише 3-4 види, однак інші залишаються у відходах. Вдесятером з тим цільне несброженное молоко коли погано переварюється шлунком, чим і пояснюється старання людини використовувати для харчування в більшій мері перероблені й сброженные молочні продукти. Чай конче вдало «виправляє» недоліки молока, полегшуючи засвоюваність його організмом. Більше того, рослинні хробаки й білки, наявні в чайному розчині, змішуючись із тваринними жирами й білками молока, створюють нарізно ситний, надзвичайно застосовний для людини жиро-білковий комплекс, не говорячи вже про те, що до нього додається досхочу відчутний набір вітамінів і стимулюючих речовин. Спільно з тим молоко зм’якшує дія кофеїну й інших алкалоїдів, в адже час подібно танин чаю робить слизувату оболонку шлунка менш сприйнятливої до негативних явищ шумування незбираного молока. Точно чай допомагає молоку, однак молоко - чаю. Таким чином, чай і молоко утворять ідеальну цілющо-живильну суміш, при цьому нисколечко не ліквідуються специфічні ароматическо-смакові якості сподіваючись. Звичайно, мова й у цьому випадку йде про впору й правильно заварений чай. Варто підкреслити, що чай для вживання в суміші з молоком необхідно готовити навіть із більшою старанністю. З огляду на зм’якшуючі властивості молока, треба в цих випадках збільшувати дозу сухого чаю для заварки на 1 чайну ложку, тобто по формулі (ТХ/2) +2Т. Отже, на літр рідини, що складає із чаю з молоком (250 г), буде потрібно (1×5:2) + (2×1) = 4,5 чайні ложки сухого чаю замість 3,5 чайні ложки, буде б мова йшла про чай без молока. З молоком можна вживати всі типи сподіваючись, переважно чорні й зелені, наскільки байхові, этак і пресовані. Винятково гарні з молоком зелені терпкі чаї в суміші із чорними. Оригінальна ознака сподіваючись, подібно було сказано, не пропадає від суміші сподіваючись із молоком, однак він здобуває, коли можна настільки виразитися, інший відтінок, поелику поширюється на тлі аромату молока. Найкраще вживати в суміші із чаєм не кип’ячене, однак сире пастеризоване молоко, підігріте до 40-60°З, иль сухе порошкове млеко, що не має сторонніх заходів посуду й не позбавлене
Posted on Апр 24, 2009 under Із чим п\'ють чай |
чиНавряд сполучення цих слів здасться природним більшості читачів, і проте здорово багато хто п’ють чай не як з печивом і тістечками, однак і із хлібом, бутербродами. Однак те по суті немає принципової різниці між склянкою пересмаженої на маслі борошна, що засипає в чай житель Центральної Азії, і тістечком еклер, що запиває чаєм відвідувачка столичного кафе. І в тім, і в іншому випадку чай виконує роль транспортера борошняного виробу у свій організм. Понад цього, чай допомагає органам травлення засвоювати, переварювати важкі борошняні й круп’яні вироби, однак вдобавок підвищує їхня поживність. От навіщо самі по собі, зрідка важкі для засвоєння, борошняні вироби в сполученні із чаєм можуть бути навіть протягом тривалого часу істотним продуктом харчування, здатним підтримувати в потрібному тонусі життєдіяльність нашого організму. На цьому засновано, приблизно, харчування деяких хворих сподіваємося із сухарями. Таким чином, чай доповнює й облагороджує борошняні вироби, однак не вони «прикрашають» чай. Більше того, борошняні вироби в загальному знижують смакові, щонайпаче притягальні властивості сподіваючись, не говорячи вже про те, що вони попутно вбивають його аромат. От навіщо не слід дивитися на чай як на вологу, що змочує хліб иль печиво. От почто з борошняними виробами не личить пити рідкий чай. Назад, уживаючи чай заєдино з борошняними виробами алі крупами, необхідно збільшувати його концентрацію. Отже, народи Сходу, заправляючи чай борошном иль запиваючи чаєм рис, зовсім не невзначай збільшують навішення сподіваючись (або учащають чаювання до 5-6 разів у день). Тим самим вони запобігають, хоча б частково, зникнення живильних, цілющих властивостей сподіваючись і гарантують його корисний вплив як каталізатора процесу травлення. Виходить, що концентрований чай по-тибетски, з пересмаженим борошном, пити набагато корисніше й з наукового погляду набагато вірніше, ніж звичайний чай з тістечками аль кексом. При поглинанні борошняних виробів з ріденьким чаєм, тобто з великою масою перекип’яченої води, ми двічі підсилюємо негативне діяння цих продуктів на свій організм, перевантажуємо його вуглеводами, водою, створюємо навантаження серцю й всій системі кровообігу, але тому. . . обвинувачуємо в шкідливій дії чай, який, виявляється, зовсім отут ні при чому. От тому, коли вже ми напевно хочемо їсти із чаєм торт алі печиво, адже запивати їх треба вщент міцним чаєм.
Posted on Апр 23, 2009 under Із чим п\'ють чай |
Ще більшою мірою, чим фрукти, змінюють нефарбовану ознаку сподіваючись різні пряності. Вони загострюють у складі гарячого чаю й наш шкурний захід, деякий, будучи змішаний з ароматом сподіваючись, здобуває в кожному окремому випадку, тобто з кожною пряністю окремо, наш своеобычный, індивідуальний букет. Букет такої природно різкий, пікантний, чудно дохідливий і буває розрахований на людей або позбавлених тонкого нюху, сиречь нужденних у гострих смакових відчуттях. Із чайним ароматом він природно не має нічого загального. У сполученні із чаєм пряності дають просто сильно діючий, різко стимулюючий напій, користуватися яким потрібно винятково обережно. Більше необразливе вживання із чаєм запашного й гіркого перцю (з розрахунку 1-2 зернятка на чашку), перцевої м’яти, кмину, бадьяна й небагато імбиру. В адже так вікно систематичне застосування алі підвищення дози таких пряностей, рівно кориця, кардамон, гвоздика, мускатний кокос, можуть викликати посилену діяльність иль роздратування деяких органів внутрішньої секреції, у результаті чого при зловживанні може наступити небажана пригніченість. От тому пряності вживають із чаєм (але їх заварюють укупі з готовим чаєм безпосередньо в чайнику, причому перець-горошок попередньо роздавлюють) лише в по-диявольському малих дозах і причому часом. Отже, при вживанні сподіваючись із будь-якими домішками його аромат змінюється догола иль частково, в одних випадках до невпізнанності, в інші - лише трошки, однак повік не залишається незмінним, чистим. Усякий бажаючий випробувати невимушений стиль сподіваючись повинен ураховувати цю обставину. По-іншому обстоит справа з живильними речовинами сподіваючись: вони не настоль піддані руйнуванню від зіткнення з домішками, точно аромат. Навиворіт, эк ми бачили, у ряді випадків вони навіть різко підсилюються: при додаванні цитрусових иль молока. Для збереження аромату й повного відчуття смаку сподіваючись мало знати, із чим його немає пити, теж значно знати, точно треба його пити. Вище вже говорилося, що чай найкраще пити з порцелянового посуду, що до наливання сподіваючись повинна бути не токмо чистих і позбавленої сторонніх заходів, а й сухий. Чай не потрібно наливати в чашку дополна, треба намагатися не доливати до країв мінімум на 1,5 див, залишаючи вільне від рідини простір. Чай можна пити досить теплий, однак не треба їм обпікатися. Ковтки повинні бути дужі маленькі, причому найкраще не ковтати чай зараз, але почасти потримати в передніх частинах порожнини рота й навіть розтерти мовою об небо й верхні ясна, посмакувати чай. Це не ледь допоможе відчути смак сподіваючись, а й запобіжить влученню надто гарячої рідини в стравохід і шлунок. Можна пити й теплий чай, а не нижче 18°С, понеже при подальшому охолодженні його аромат пропадає зовсім, але смак важливо слабшає. Не можна вдобавок залишати чай довге благовремение відкритим у чашці, тим більше немає наливати його в блюдечко - це різко збільшить поверхню випару й, отже, не токмо підсилить охолодження, однак і послабить аромат.
Posted on Апр 14, 2009 under Із чим п\'ють чай |
Уживання сподіваючись із фруктами точно з додатковим ароматизатором і смаковим компонентом, зрозуміло, не викликає ніяких погіршень цілющих і живильних властивостей сподіваючись. Назад, ці властивості лише доповнюються й тим самим підсилюються. А специфічні ароматичні властивості сподіваючись при цьому извека змінені, але в деяких випадках втрачені зовсім. Чому введення в чай натуральних соків або свіжих і сухих фруктів (так, мелконарезанных яблук, ізюму) є справою індивідуального смаку. Вдругорядь фрукти додають у чай у лікувальних цілях. Чай у цьому випадку може служити сиречь «транспортером» ряду кислот (лимонної, яблучної, аскорбінової), що можуть у чистому виді викликати роздратування слизуватих оболонок органів травлення, сиречь відігравати роль підсилювача властивостей певних фруктів. Приблизно, при ряді захворювань рекомендується вводити в дієту продукти, що містять пектини. До таких продуктів ставляться яблука. Спільно з тим пектини містять і чаї. Чому надзвичайно доцільно в таких випадках сполучити чай з яблуками, нарізаючи їхніми часточками прямо в придатну теплу китайську шавлію
Posted on Апр 14, 2009 under Із чим п\'ють чай |
Наскільки ж все-таки пити чай правильно, щоб одержувати від нього межа задоволення й користі? Тут, зрозуміло, не можна підходити винятково з погляду окремих націй, то звички дуже відносні. Настільки, з погляду китайців алі японців, що зберегла сугубо класичні прийоми чаювання, тобто звиклих уживати чай у чистому виді, без усяких домішок, закусок і т. п. , всі інші способи здаються варварськими. Уже в першому кодексі сподіваючись, в «Книзі про чай» Лю-Ю, наприкінці VIII століття були сформульовані принципи чистоти сподіваючись, тобто заборона змішувати цей напій із чим-небудь. Крім того, китайці і японці п’ють чай скажено часто, по кілька разів у день, однак скажено маленькими порціями. Індійці нарозхват змішують чай з молоком, однак вдобавок уживають чай з лимоном і цукром. Чай з лимоном п’ють теж в Ірані й Туреччині, закушуючи замість цукру ізюмом, інжиром і мигдалем. Не відмовляються тоді від примастки вже готового настою сподіваючись імбиром, кардамоном, бадьяном, запашним перцем (зернятко на склянку), корицею й іншими пряностями. В арабських країнах Північної Африки п’ють затятий зелений чай, наполягаючи його вкупі з перцевою м’ятою й після додаючи цукор (однак не прісно). Вдругорядь, скільки й інші народи Сходу, североафриканские араби п’ють зелений чай з льодом і в цьому випадку додають до нього соки цитрусових (лимона, апельсина, грейпфрута). У Європі чай майже всюди п’ють із цукром, однак, подібно правило, не найбільш патоковий. Цукерок же із чаєм зовсім не вживають. У Росії, у силу того що чай не сприймали скільки позашкільний напій і бесперечь готували досхочу рідким, у минулому навіть у заможних шарах створювалася необхідність «прикрашати» чай не винятково цукром, однак і всілякими іншими кондитерськими виробами: сиропами, вареннями, печивами, тістечками, здобними хлібами, простим хлібом з маслом, однак вдобавок цукерками, лимоном і в деяких випадках інжиром, пряностями й молоком. Таким чином, у Росії були сприйняті, об’єднані й істотно доповнені всі існуючі на Сході й Заході види чаювання, у результаті створений наш, кацапский, державний рецепт чаювання. Було б, звичайно, безглуздо засуджувати той або інший фасон чаювання алі призивати до відмови від нього на тім підставі, що він не відповідає класичному або науковому зразку. Виключаючи того, було б неправильно відмітати всі адже, що дав стародідівську навичку інших народів. Набагато розумніше вказати на адже раціональне, що містять у собі всілякі способи вживання сподіваючись, і на адже, чому в них не варто беззастережно випливати. Наскільки ми бачили, харчові припаси, з якими вживають чай, можна об’єднати в наступні п’ять груп:1. Цукор і інші насолоди (цукерки, варення, мед). 2. Молоко й молочні продукти (вершки, вершкове миро). 3. Борошно, крупи (рис, пшоно) і борошняні вироби (хліб, здоби, печива, тістечка, пряники й т. п. ). 4. Лимон і інші цитрусові, натуральні соки й фрукти (яблука, ягоди). 5. Пряності (імбир, кориця, перець, кардамон, бадьян, м’ята, кмин). Подібно ж взаємодіє чай із цими продуктами, чи підсилюють вони аль зменшують корисної, цілющі алі смакові властивості сподіваючись?
Posted on Апр 11, 2009 under Із чим п\'ють чай |
Чай так цукор. . . Ці два слова, два поняття із самого дитинства сприймаються нами точно нерозривні, впритул зв’язані, эк хіба лише ще хліб і сіль, щи так каша. Такими вони ввійшли в наше усвідомлення не як з домашнього побуту, а й з літератури, з народних казок. А этак чи вуж вони повинні бути породжені друг для друга, эк ми до цього звикли?Однак звичай підсолоджувати чай далеко не повсюдний. Його застосовують лише в Європі й подекуди на Близькому Сході. Та й у Європі це «винахід» увійшло у вживання лише через триста років зацим появи сподіваючись, у середині XVIII століття, часом чай вирішили підсолоджувати за аналогією с. . . какао. Вірно, цукор, доданий у чай, найбільше в невеликих дозах, сприяє поліпшенню смаку чайного настою, але різноманітні цукри, що входять у невеликій кількості до складу чайного аркуша, у процесі виробництва чорного чаю беруть участь в утворенні його аромату, спроста скільки при термічній обробці вони карамелизуются. З іншої сторони, надзвичайно більші дози цукру погіршують букет чайного настою, заглушають особливий китайський аромат. Без того, дослідження німецьких учених показали, що цукор виступає в ролі поглинача вітаміну Bi, часом ми кладемо в настій зайвий достаток рафінаду. Тому личить звикнути пити чай з набагато невеликою кількістю цукру алі з такими насолодами, наскільки ізюм або мед. Це доцільно робити тим, хто страждає авітамінозом Bi, нервовими захворюваннями, сугубо виснаженням нервової системи. Що ж стосується інших насолод (цукерок, східних насолод, шоколаду), адже треба враховувати, що всі вони містять цукор і, виключаючи того, ряд пахучих речовин, аромат яких неминуче заглушає адекватний м’який аромат сподіваючись. Тому-то одержати справжнє задоволення від сьогодення, правильно приготовленого сподіваючись не можна, заїдаючи його одночасно цукерками аль іншими насолодами. Краще пити несолодкий чай вприкуску з насолодами приблизно, щоб ковток сподіваючись випливала потім того, рівно насолода вже з’їдена.
Posted on Апр 01, 2009 under Із чим п\'ють чай |
Найчастіше чай уживають із лимоном і рідше з іншими цитрусовими (приблизно, у Японії з помаранчею, в арабських країнах і в Америці із грейпфрутом). З’єднання сподіваючись із лимоном в одному блюді - це чисто російський твір. Воно оригінально й унікально. Оригінально й лестно по смаку, унікально - по композиції. Справа в тому, що до 80-х років XIX векащ нікому ніде у світі не спадало на думку з’єднати чай і лимон в одному страві-напої. Тому? По-перше, із причин чисто географічного характеру, тобто тому, що лимону із чаєм по-звірячому було зустрітися. Потім, де лимоныпо широко відомі, де вони виростають і де їх вирощують, наскільки основну товарну культуру, тобто в країнах Середземномор’я, у вологих субтропіках: Малайзійському узбережжі Туреччини, у Лівані й Палестині, на Кіпрі й Криті, у Південній Італії й на Сицилії, на Балкарських островах, на південно-східному узбережжі Пиренейского півострова й у французькому Провансі, - у всіх цих приморських країнах чай не росте. Він був зацим не ледве невідомий вовек, а не вживаємо й досі, понеже це країни традиційного виноробства із широким, повсякденним споживанням вина, точно звичайного столового напою, але теж країни «кавової» зони, де вживаним пообіднім сиречь ранковим безалкогольним напоєм Із часів середньовіччя служить кава. По-друге, минулого й серйозні кулінарні причини, по яких у лимонних країнах ніхто не міг додуматися до лимонно-чайної композиції. Справа в тому, що в Середземномор’я лимон споконвіків, тобто Із часів Древнього Рима розглядають як приправу до риби, до рибних блюд, скільки компонентів різних заправлень і соусів, що підсилювали «пікантність» блюд з дичини й домашнього птаха, і, напоследях, скільки подкисляющую добавку до солодких блюд з некислих фруктів. Тим самим сферу кулінарного застосування лимона строго визначили й традиційно витримували, дотримували, не допускаючи навіть думки про якесь інше його застосування. От тому й в XVIII столітті, часом на зміну народно-традиційної кулінарії прийшло придворне, «вигадане» кулінарну майстерність, адже й тут у начебто «нових» композиціях лимон все одинаково не виходив зі сфери гострих рибних і м’ясних приправ, що превосходно доводить винайдений на Балеарських островах майонез, - приправа з лимоном, рівною мірою підходяща для холодних, рибних, м’ясних і овочевих блюд. Іншими словами, намагаючись знайти більше широке кулінарне вживання лимона, його соку - в адже так годинку не могли вийти за межі сфери його традиційного застосування й, навіть створюючи «нові композиції з лимоном», по суті справи не розривали із традиційними композиціями «гострих приправ», залишаючи лимон скільки кухарський об’єкт у тої ж «кулінарній обоймі», у який його визначили бути ще древні римляне. Росія ж не знала ні лимона, ні сподіваючись, вона, її люди були начистую вільні від пута вікових кулінарних традицій, зв’язаних саме із цими харчовими об’єктами. І тому що й лимон і чай були «східного» походження, точно отут говорили й уважали, не дуже-те розбираючись у закордонній географії, адже їхнє з’єднання й об’єднання в одному «блюді» для російських людей здавався логічним, природним і аж ніяк не «шокирующим», але, навиворіт, по-російському престижним: і чай у нього, і лимон, і цукор - всі вгіддя в ньому!Звичайно, один перший факт подібної композиції був, зрозуміло, як і багато чого іншого в історії кулінарних винаходів - чистою випадковістю. Але ж, що ця випадковість відбулася саме в Росії, - начисто закономірно, понеже ніде в іншому місці вона відбутися не могла: з Китаю, країни традиційного, «чистого», незмішаного чаювання экий «варварський звичай» очевидно не міг бути напевно занесений. У країнах же традиційного застосування й виробництва лимонів останні розглядали як кулінарні об’єкти, призначені й застосовувані неможливо для рыбно-м’ясної сфери. Стільки що запозичити було нівідкіля. Можна було лише всупереч запозиченню иль всупереч іноземщині викинути інший чисто росіянин, «расейский» фортель, таке російське свавілля: мол, от вам!І вийшло - дужо!Хто ж міг піти на подібну вигадку?У принципі можливий лише сам варіант. Стольний рясний «експериментатор», аристократ або купець, що володіє гарним смаком, вільно мислячий, схильний до оригінальності. Він спробував класти лимон у чай і став пригощати знайомих, але ті - своїх знайомих. І мода «пішла». Таке приєднання моди свысока - часте й «перевірене» століттями напрямок у поширенні звичаїв і звичок у Росії. Причина досхочу швидкого
поширення цього сполучення в 90-х роках XIX століття - полягає в тому, що дане «винахід» було взято «на озброєння» трактирами й ресторанами, які й увели його в «народну культуру». Що ж відбувається при сполученні сподіваючись із лимоном (або інш цитрусовими), коли розглядати це із сучасної наукової точки зору? Тому це з’єднання закріпилося не токмо точно «смачне», а й «необхідне», «обов’язкове»?Справа в тому, що в сполученні із цитрусовими, обов’язково, підсилюються живильні, цілющі властивості чайного напою: він краще відновлює втрачені сили, угамовує спрагу. Саме потім чай п’ють нині по російському зразку із цитрусовими найбільше в жарких країнах - Індії, Єгипті, Ірані, Туреччині, у Флориді й Каліфорнії (США). А смак сподіваючись із лимоном змінюється. Він робиться «цитрусовим», своєрідним, приємним, а все-таки стає «не чайним». Адже ж саме відбувається й при додаванні в чай інших фруктів: аромат сподіваючись зникає. Але невірне подання, нібито чай із цитрусовими й іншими фруктами й соками, що містять кислоти, стає «слабким». Чай лише світлішає, інтенсивність його фарбування знижується, іншими словами, міняється його пігментація, його колір. Однак міцність сподіваючись не змінюється. Фрукти й соки змінюють лише колір і аромат сподіваючись, не зачіпаючи, не знижуючи, однак вдругорядь і підсилюючи його дієтичні, живильні й цілющі властивості. А оный, хто бажає відчути справедливий перегар того алі іншого сорту сподіваючись, зрозуміло, не повинен змішувати його ні із чим, у тому числі й з лимоном.