Посуд для чаю

Раз сухий чай і вода для чаю є стільки чутливими компонентами чайного напою, адже наскрізь прямо, що вірний розбір посуду для готування сподіваючись має теж немаловажне значення. Воду для чаю можна кип’ятити в металевих чайниках, однак натурально луджених аль же із сучасних сплавів этак називаного «білого металу», і в емальованих, де контакт води з металом зовсім відсутній. Але при цьому бажано мати на увазі, що, по-перше, писклявий покрив накипу, що утвориться в металевих чайниках, не личить счищать. Щоб такий ніжний очес не переростав у товстий, потрібно знімати чайник з вогню впору, не допускати перекипания води. Що ж стосується емальованих чайників, адже в них, рівно й завжди в емальованому посуді, вода закипає донезмоги швидко, і тому тоді легше упустити другу стадію кипіння. Заварювати ж чай можна ледь у порцелянової сиречь фаянсовому посуду, однак у жодному разі не в металевій. Порцеляна переважніше фаянсу з тієї причини, що він здатний швидко й сильно прогріватися навиліт, але це має суще значення при заварюванні. Чайник для заварки повинен мати отвір у кришці й закриватися вволюшку щільно. Щонайпаче гарні чайники із циліндричними кришками, що глибоко входять у чайник. Крім того, для заварювання червоного й зеленого чаїв застосовують особливі чайники з порцеляновими ґратчастими стаканчиками, докуда насипається чай. Вони дають можливість одержувати більше запеклий китайський настій, спроста эк вода в цьому випадку охоплює й промиває чаїнки з усіх боків, однак не перебуває над ними. У них чай можна віджимати ложечкою, сприяючи більшому виходу чайного настою. Розміри (обсяг) і форма чайника вдобавок мають значення. Найкраще геометрично правильна модель (куляста, циліндрична), що дає можливість точніше визначати частку обсягу (чверть, третину, половину) чайника при заварюванні. Для невеликої родини з 3-4 чоловік особливо раціонально мати чайник для заварки місткістю близько 1 л, тобто наприклад на 5-6 склянок води, але для більшої кількості людей доцільно заварювати чай у порцелянових чайниках ще більшого обсягу (є чайники місткістю до 3 л)[3]. Пити чай теж найкраще з порцелянового посуду. Скляне начиння (склянки) теоретично стільки ж придатна, однак дійсно менш зручна для правильного чаювання, этак рівно фактура скла не дають можливості оцінити смак сподіваючись у такому ж ступені, як ніжна сфера порцеляни, що викликає позитивну реакцію в органах дотику, зм’якшує температуру сподіваючись і тим самим підсилює наше загальне сприятливе враження. Далеко не ненароком, що поширення чайного напою в Європі збіглося з розквітом і розширенням виробництва порцелянового посуду для чаю й навіть викликало винахід чашок в 1730 році. До цього протягом майже двохсот років кава преспокійно пили з металевого посуду. Необхідність пити чай з порцеляни змусила колись закуповувати в Китаю рідку й скажено дорогий чайний посуд, до того ж скажено незручну для європейців, поелику китайські чашки - гайвани, рівно й піали, зроблені по їхньому типі, не мали ручок. Тому поширення сподіваючись у Європі викликало необхідність створити зручну для європейців порцеляновий посуд для питва сподіваючись. Настільки з’явилася європейська (віденська - по місцю винаходу) чашка, тобто піала з ручкою. Порцеляновий і фаянсовий посуд для чаю широко вживали й у Росії. Як починаючи з кінця XIX століття з перетворенням сподіваючись у масовий, «трактирний» напій стала усе більше входити у вживання дешева скляна супниця -склянки. Отселе в міщанському й сільському середовищі пішов висновок, що зі склянок повинні пити всенеодмінно чоловіка - їм-де, завсідникам трактирів, це привычнее, але пити чай з фаянсової алі порцелянової чашки - привілей жінок. Такий здорово маревний пережиток, на жаль, зберігся в деяких родинах до наших днів. Отже, повноцінне, правильне чаювання припускає не винятково використання гарних по якості води й сподіваючись, а й вимагає застосування правильного посуду для кип’ятіння води, порцелянового чайника для заварки сподіваючись і порцелянових чашок для питва приготовленого чаю. Саме собою зрозуміло, що весь чайний посуд потрібно містити у винятковій чистоті. Це не токмо означає, що вона повинна сіяти білизною ззовні й усередині, причому носик чайника варто постійно очищати від чайного нальоту, однак головне - чайного посуду в жодному разі не повинні стосуватися ніякі сторонні заходи. Для цього треба по возмож