Норми заварки

Поварені книги й деякі роботи про чай одностайно мовчать, іноді мова заходить про призначення норми заварки. Норма заварки вважається справою смаку. Втім така точка зору є спробою піти від відповіді на питання по суті. Однак говорити про варіації смаку можна лише тут, часом відомо, до який середній нормі повинні ставитися ці варіації, але саме така середня традиція ніде не зазначена. Мова йде про концентрацію чайного настою, про середню, необхідну й припустиму норму концентрації, при якій чай вірно може називатися напоєм, але не трошки підфарбованої кип’яченої водою. Цікаво, що наша сучасна кондиція концентрації чайного настою, прийнята в системі громадського харчування (4 г чаї на 1 л води), значно відрізняється, так, від «японської», «китайської» і «англійської» ( 25-30 г на 1 л), «шведської» (12 г на 1 л), «індійської» (44,5 г на 1 л). Таким чином, наші існуючі середні норми варто визнати мінімальними. Але экий же повинна бути середня міра заварки? Такою нормою можна вважати стару російську норму, що становила 1 чайну ложку сухого чаю на склянку води плюс 1 чайну ложку сподіваючись на чайник, незалежно від його обсягу, за умови, що в процесі чаювання чайник будуть доливати. Іншими словами, у чайник місткістю 1 л ( 4-5 склянок) варто покласти 4 чайні ложки сухого чаю й ще 1 чайну ложку додатково, тобто всього близько 25 г сухого чаю на 1 л води, що доливається тому эдак на 50-75 %, тобто всього на 1, 5-1,75 л[4]. При цьому виходить настій сподіваючись середньої міцності. Ця норма в основному збігається із середньою нормою заварки сподіваючись у народів, що населяють «кавові» зони. Отже, цю норму можна визнати мінімумом і відхилення від її убік збільшення розглядати як справу смаку. Не зайво помітити, що систематичне застосування чайного настою досить високої концентрації не викликає ніяких негативних наслідків для здоров’я. Назад, шотландці, приблизно, що славляться навіть серед жителів Великобританії своєю пристрастю до міцного чаю, відрізняються гарним здоров’ям і винятковим довголіттям, китайці відомі своєю витривалістю навіть при вбогому харчуванні, але японці - міцними нервами, витримкою й силою, незважаючи на свої досхочу скромні фізичні дані. Без того, потрібно мати на увазі, що вживання міцного чаю зовсім не означає непомірне використання чайного напою. Скоріше поперек. Японці, що п’ють хльосткий еліксир зеленого чаю, поглинають багато менше води, чим ми. Чайні чашки японців настоль малі, що вміщають не більше 30-50 г рідини. Випити 5 таких чашок найміцнішого чаю протягом години набагато корисніше, ніж 2-3 склянки звичного нам ріденького чайку «залпом». Прадідівський експеримент показує, що людина може й навіть повинен уживати в добу мінімум 10 г сухого чаю. Виходячи із зазначеної вище норми, можна издревле розрахувати кількість сухого чаю, потребное для готування напою на різну кількість людей, по наступній формулі (для чорних чаїв): Т-Х/2 + Т, де Т - постійна популярність, рівній 1 чайній ложці сухого чаю, однак X - змінна норма, рівна кількості склянок готового чаю, який ми мають намір випити. Эдак, для десяти чоловік варто взяти 1-10/2 + 1=6 чайних ложок сподіваючись, сиречь 30 г, коли прийняти масу ложки сподіваючись за 5 р. Що стосується норми заварки зеленого й іншого видів сподіваючись, адже вони в основному аналогічні нормам заварки чорного чаю, а вдругорядь мають і свої особливості. Приблизно, при заварці грузинського зеленого чаю доцільно брати навішення в півтора-два рази більше, тобто так по формулі ТХ + Т сиречь навіть 2ТХ. Назад, при вживанні міцних сортів японських і китайських ароматизованих зелених чаїв треба сиречь користуватися формулою для чорних чаїв, сиречь брати чаю приблизно на ХЦ менше. Але норму вживання сильно ароматизованих чорних чаїв розраховують по формулі (ТХ + Т)/ 2. Эдак, коли для заварювання 1 л чорного чаю знадобиться 17,5 г сухого чаю, адже для заварювання такої ж кількості грузинського зеленого чаю буде потрібно близько 30 г, однак ароматизованих чаїв - усього 15 р. Норму заварювання жовтих, але теж квіткових чаїв знаходять по формулі ароматизованих чаїв, але червоних - по подвоєної аль навіть потроєній формулі ароматизованих чаїв відповідно до режиму заварки, що обирається для них. Таким чином, чаї дорогих, високих сортів пити не як приємніше й корисніше, а й вигідніше з погляду рядового споживача, яко їх витрачається при заварюванні незрівнянно менше. Норма заварки для плиткового - чорн і зеленого - сподіваючись аналогічна нормам соо
тветствующего байхового чаю, але норма плиткових чаїв майже сугубо більше (2ТХ). Поперек, для заварювання кристалічного чаю будуть потрібні мікроскопічні дози (на 1 л води - усього 2 г кристалічні чаї). Норму заварки в цьому випадку розраховують по формулі ТХ/10. Що ж стосується норм заварки сумішей з різних видів сподіваючись, адже тоді потрібно враховувати особливості компонентів. Личить розрізняти суміші різних сортів одного типу сподіваючись і суміші різних типів сподіваючись. До останніх варто підходити обережніше й найкраще не становити їх рано, однак засипати різні типи сподіваючись безпосередньо в чайник перед заваркою. Суміш різних марок (сортів) зеленого й чорного чаїв можна становити з розрахунку половина на половину. При цьому на 1 л води кладуть 10 г чорного й 10 г зеленого чаю, сиречь 4 чайні ложки. Ще краще, іноді в суміші переважає сам з видів, так, 2 чайні ложки чорного й 1 чайна ложка зеленого чаю алі навиворіт.