Час і місце чаювання

Було б безглуздо, коли б вдругорядь всіх обережностей, з якими зв’язане зберігання сподіваючись, вибір води для нього, не оберігати готовенький глінтвейн эдак же від сторонніх заходів і впливів. От тому справжнє чаювання споконвіку й у всіх народів було відділено від інших прийомів їжі. Спроста, англійці вже з XVIII століття чай скільки прийом їжі в 17 годин відокремлюють від обіду в 13-14 годин і вечері в 19-20 годин. Це було сприйнято у всіх інших країнах Європи. У нас чай став обов’язковим окремим прийомом їжі у всіх будинках відпочинку й санаторіях. Окремо вечірній чай (зацим вечері) вдобавок відмежувався від прийому їжі: все їстівне забирають зі стола й роблять проміжок, хоча б на чверть години. У Китаї і Японії існують особливі чайні кімнати - сукийя, що в перекладі означає «місце фантазії», але менш заможні люди частина приміщення, де п’ють чай, відгороджують ширмами. У японських ресторанах, їдалень чайні кімнати перебувають зовсім окремо від обідніх, вдругорядь на іншому поверсі. По цьому типі й на Середньому Сході створювали чайханы, однак у Росії чайні - закладу, де на відміну від трактирів і харчевень в основному пили чай, але не їли. Чайхана - спочатку чисто чайна тераса иль одна з кімнат духана (ресторану) або караван-сараю (готелю). В останні роки назви «чайхана» і «чайна» нерідко дають закусочним, кафе. А це вже відступ від гарного правила, порушення традиції. В Азербайджані, між іншим, до цих пор у чайних павільйонах не торгують нічим, крім чаю, але самі ці павільйони розташовують у самих чистих, привабливих куточках парків. І відвідувачів після навіки досхочу, зане чай зацим смачний. Таким чином, особлива арена для чаю не розкіш, однак прагнення підкреслити шляхетність сподіваючись рівно напою. Неспроста чай уважають напоєм осілості, символом комфорту, семейности.