Де росте чай

Попервоначалу чайна рослинка поширилася по сусіднім з Китаєм країнам Азії. А оный процес ішов болісно повільно й нерівномірно. Коли в Китаї чай був уведений у культуру близько 350 року, адже в Японію він проникнув (подібний рослина) через майже половину тисячоріччя - в 805-м иль 810 року; эдак в адже ж саме вікно, в 828 році, у Корею. Пауза тривала ціле тисячоріччя, але зацим пішло бурхливе пізнавання не як в азіатські, а й у європейські країни[5]. В 1824-1826 роках почалися досвіди по розведенню сподіваючись на Яві й Суматрі - у тодішній Голландській Індії; в 1824-1825 роках - у В’єтнамі (Аннамі), в 1833 році - у Росії (Грузії)[6]. в 1834 р. - в Індії[7]. в 1842 році - на Цейлоні (днесь Шрі-Ланка), в 1846 році - в Угорщині. Всі ці країни, за винятком Угорщини, де справа не пішла далі незначних експериментів, перейшли до промислового виробництва сподіваючись до 80-м років XIX століття[8]. До цього часу чай з’явився ще на двох континентах - в Африці (Південно-Африканський Республіці, Південної Родезии, Східній Африці) і Південній Америці (Бразилії). Але часом ці райони стали на початку 20-х років XX століття давати вже промисловий чай, чайна рослинка просунулася ще в кілька країн: в 1900 році в Іран, в 1920 році в Болгарію (перші досвіди), в 1920-1930 роки в Руанду, Бурунді, Конго. Причому скрізь одержав поширення ассамский гібрид, крім Росії й старі чаепроизводящие країни -Китай, Японію, Корею, але теж Індонезію й В’єтнам. Там другої світової війни поширення чайної рослини тривало не винятково в південних районах, а й у північної, граничної для чаю зоні субтропіків, у тому числі в Північній Італії, Південній Швейцарії, в українському Закарпатті й у російське Причорномор’я. Границями виростання сподіваючись можна вважати 48° с. ш. і 32° ю. ш. Між цими широтами, тобто на відстані, по довжині майже рівному відстані від екватора до одного з полюсів, чайна просо може виростати, давати потомство й продукцію майже на всіх континентах миру. Однак личить мати на увазі, що в кожній країні, навіть самої сприятливої по кліматичних умовах для чайної культури, китайський кусток росте ледь у зовсім певних, обмежених і щодо невеликих по площі «чайних плямах». Деяким виключенням є Китай, де чай росте на вволюшку гігантський, території, однак і тоді він локалізований в основному у двох місцях: у західній групі районів (23°-31° с. ш. ), що примикають до границі з Тибетом, і в східній групі районів (27°-32° с. ш. ), що примикають до моря. У сьогодення благовремение чай обробляють у промислових масштабах більш ніж в 30 країнах миру. Опричь того, він виростає в невеликих кількостях як експериментальне копито принаймні в десяти країнах. У літературі є вказівки, що китайський кустик росте в Югославії, Південній Англії, Португалії, на півдні Швейцарії й у Південно-Західній Франції, тобто в «не чайних», на свій погляд, країнах. Однак основними чаепроизводящими країнами миру як і раніше залишаються країни Азії - Індія, Китай, Шрі-Ланка, Індонезія, Пакистан, Японія, Малайзия, Бірма, Таїланд, В’єтнам, Іран. У Європі чудовий виготовлювач сподіваючись -Росія, що має невеликі плантації на півдні Краснодарського краю, у Причорномор’я. Що ж стосується чанного виробництва в Грузії й Азербайджані, адже його доля вдругорядь розпаду СРСР невідома, яко досить сумнівно, щоб воно витримало конкуренцію на світовому ринку. В Африці вирощуванням і виробництвом сподіваючись займаються в Кенії, Судані, Уганді, Танзанії, Зімбабве, Замбії, Мозамбіку, Камеруні, Руанді, Бурунді, Малі, Мадагаскарі, ПАР, але вдобавок на островах Маврикій і Азорських. У Південній Америці чай вирощують у Бразилії, Аргентині, Перу й у незначних кількостях - у Чилі, Колумбії й Болівії, однак у Центральній Америці - у Мексиці й Гватемалі. Найкраще із цих країн розгорнулося чаївництво в Аргентині, що днесь навіть експортує чай у Росію ( 1992-1993 роки). Напоследок, плантації сподіваючись можна зустріти днесь і в Північній Австралії (Квинсленд), у Папуа Нова Гвінея й на островах Фіджі. Це говорить про те, що всі чаепьющие країни не винятково набагато прагнуть забезпечити себе сподіваємося самі, однак навіть намагаються заробити на його продажі на світовому ринку. Адже лише скажено деякі з перерахованих чайних районів (усього не більше п’яти) користуються всесвітньою популярністю як райони, що дають добірні чаї вищого класу. Вищі, кращі чаї дають лише скажено невеликі по території «точечки» зсередини чаепроизводящих «плям». Подібно правило, вони являють собою високогірні плантації, розташовані выш