Наскільки росте китайський кустик

Люди издревле звернули увагу на надзвичайну витривалість чайної рослини і його відносну невибагливість. Китайський кустик може рости на вбогих, навіть майже кам’янистих ґрунтах, на скелях, тільки-но припорошених шаром землі. Чай виносить різноманітні кліматичні умови: і атмосферу «парної лазні», і тропічну жару, і засніжений панцир, і морози до мінус 20°С, і пятимесячную зимуЩ. Чай не підданий «епідемічним» захворюванням, які приблизно небезпечні для інших тропічних і субтропічних культур і які спустошують ущент плантації кава, винограду й т. п. Чай, напоследок, не зніжений, він виявляє собою щодо цього повну протилежність дереву какао (воно занедужує від будь-якого температурного коливання аль випадкового ушкодження, і землю біля нього треба прямо перетирати руками, доки вона не звернеться в пух). Понад усе цього, китайський кустик особливо довговічний - він може жити й плодоносити сто й більше років[2]. Правда, від біологічного строку життя сподіваючись необхідно відрізняти ощадливий проміжок. Практика показала, що після закінчення певного часу китайський кусточек знижує кількість і наполовину якість своєї «продукції» - листів. Тому вважається, що економічно корисно тримати китайський кустик у долинах по 40-50 років, але на схилах - по 60-70 років. Це і є економічний момент життя сподіваючись. Спроста, у Шрі-Ланці прекрасні високогірні плантації були сповна знищені (вирубані) там 70-80 років існування. Два відсотки плантацій перезаставляють зараз усякий рік. Цим досягають безперервності існування плантацій довеку в самому активному, зрілому для плодоносіння віці. Таким чином, тривалість життя куща сподіваючись на плантації в середньому дорівнює тривалості життя одного покоління людей[3]. Щоб китайський кусточек був не прямо рослиною, однак вигідним господарським об’єктом, тобто щоб він давав китайський листик, йому конче необхідно, крім тепла, ще одна неодмінна угода - волога, волога й ще раз волога. Причому чай любить вологу у двох видах: по-перше, підвищену вологість повітря, атмосферу добре натопленої лазні; по-друге, вологу у вигляді опадів, у вигляді частого й рясного поливу. А чай не виносить ні найменшого застою води під коріннями; вони повинні обмиватися водою, але не перебувати у воді. От тому чай піднімається на гірські схили, на круті терасовані пагорби, де вода може стрімко стікати, майже не затримуючись. Чай розводять скажено заради листів. І збирають їх настільки раз у році, сколечко чай вегетирует у даній місцевості. У тропічних країнах, в Індонезії, Шрі-Ланці, Південній Індії (Мадрас), де зазавжди літо й чаї вегетирует безупинно, китайський плодолистик збирають на плантаціях непрохідний високос. У Північно-Східній Індії (Ассамі) збір триває 8 місяців (із квітня по листопад), але ще північніше, у Китаї, - від чотирьох до двох разів у році (із квітня по вересень) залежно від району виростання, у Грузії й Азербайджані чай збирають через кожні 10-20 днів із квітня по вересень сиречь із травня по жовтень (Ленкорань). А найголовніший альманах у Грузії доводиться все-таки на травень (до 40-45 % збору). При цьому збирають не весь аркуш, але лише самі ніжні, наймолодші, м’які й соковиті листочки, тільки-но-ледь розпустилися, але зрідка ще що не розпустилася бруньку на кінчиках втечі. Ці перші два-три листочки із частиною стеблинки, на якому вони укріплені, але вдобавок брунька ще що не розпустилася верхнього листочка вкупі називають флеш. У деяких країнах, приблизно на півдні Індії, збирають і четырехлистные флеші. Флеші зривають враз так, як токмо вони з’явилися, не допускаючи, щоб вони переросли, огрубіли. У цілому вони становлять відносно хвилинний відсоток листів чайного куща. Спроста, на четвертому році життя куща, іноді з його роблять перший збір, знімають просто близько 200 г флешей. Зате кількість флешей у кілограмі свіжого аркуша в агротипов сподіваючись неоднаково: їх може бути й 1500, і навпіл більше. Встарь у Китаї при традиційному способі оброблення сподіваючись збір з куща, що прийняв стандартну форму, кількісно не мінявся рік у рік. У сьогодення благовремение в результаті різноманітних агротехнічних мір, застосовуваних на чайних плантаціях у всіх чаепроизводящих країнах, урожайність сподіваючись підвищилася й варіюється залежно від районів виростання й агротипов від 2 до 12 тис. кг зеленого аркуша з гектара. У Грузії до революції врожайність сподіваючись становила всього лише 400 кг із гектара в рік, відразу середня врожайність дорівнює 4 тис. кг. І її можна довести до 10 тис. кг, а якість
чаю, його стійкість знижується. В Індії, в Ассамі, середня врожайність сподіваючись 5,5, але максимальна - 12,5 тис. кг із гектара. Однак в інших чаепроизводящих районах Індії врожайність важливо нижче: у Західній Бенгалії вона становить 2, 5-3 тыс. кг, але в Південній Індії (Мадрас) не перевищує 2,7 тис. , причому в посушливі, несприятливі роки вона падає ще нижче, але в переважно сприятливі й на кращих плантаціях повік не перевищує 5-6 тыс. кг (середня ж - 3,5 тис. кг). Назад, у Шрі-Ланці коливання врожайності сподіваючись досить незначні - від 7 до 7,5 тис. иль у рідких випадках 7,75 тис. кг, що пояснюється порівняльною однорідністю ґрунтових і кліматичних умов. Цікаво, що обробка землі вкруг чайного куща й внесення мінеральних добрив не є сприятливими для нього. Зрозуміло, уписування мінеральних добрив у комбінації з іншими агротехнічними заходами піднімає врожайність сподіваючись, тобто сприяє збільшенню маси чайного аркуша, однак укупі з тим викликає зниження його ароматичности, щільності й інших показників якості. В Індії, так, ґрунт на чайних плантаціях навіть не рихлять. Китайський кусточек із вдячністю відгукується на этакий вид відходу, при якому не дозволяється навала в його природне життя й в адже так дожиття багато поліпшуються зовнішні умови його виростання. Прикладом такого відходу може бути затінення плантацій за допомогою посадок поруч із чаєм особливих дерев-затенителей -альбіції й дальбергии. Ці бобові дерева одночасно насичують ґрунт азотом і вдобрюють її. Крім того, їхня коренева концепція, розташовуючись нітрохи в іншому ґрунтовому шарі, глибоко під кореневою системою чайних кущів, не токмо не заважає їм, однак і подібно б підтримує їх, харчує й навіть затримує для них воду, що у посушливі періоди китайський кусточек може використовувати точно резервну. Дерева-Затенители виконують і інші функції: вони захищають чай від вітру, від палючого сонця, під їхньою кроною створюється характеристичный тло парника, у період заливних тропічних дощів вони обережно розпорошують воду над чайними кущами й, напоследок, охороняють китайський кусточек від пилу, обволікають його приємним заходом своїх квітів, листя й навіть деревини. Не дивно, що дерева-затенители здатні збільшити врожайність чайних кущів в 2-3 рази. Ще більш, ніж кількість, змінюється властивість чайного аркуша в міру зміни зовнішніх умов (погоди, вологості, освітленості й т. д. ). От тому навіть при незмінних урожаях за кількісними показниками якість сподіваючись усякий рік і навіть по кілька разів у сезон може мінятися й мінятися. Отже, якість сподіваючись можна регулювати, поліпшуючи його. Щоб зручніше було збирати флеші, китайський кусточек підріжуть, не даючи йому рости вище певних розмірів (не вище 80 див)Г41. і формують, тобто надають певну форму -горизонтальну, аль столообразную (в Індії, Шрі-Ланці й іншим країнам), і півовальну, кулясту,, кустовидную в Грузії й Азербайджані. Звичайну, аль легку, підрізування чайного куща роблять щорічно, а, крім того, через кожні 20-25 років роблять наприклад називане важке підрізування, як би омолоджуючи кущі.